ІСТОРІЯ ТАЄМНОГО ПЕРЕХРЕСТЯ

7. ВИСНОВОК

Таким чином під час роботи було вказано на історично сформовану особливість побудови картин історії євангельських місій. У ній, з одного боку, є викладена історія новозавітного корпусу, з іншого - найрізноманітніші перекази, перероблені в потрібному ідейному дусі та неузгоджені вже з історією книг самого цього корпусу, а також такі, що мають і свій історичний культурний зріз. У такому ж ракурсі й було зроблено спробу пошуку історичних реконструкцій. Однак у методології, на відміну від релігійного підходу, джерело новозаповітних текстів не несе історичних переваг найвищого пріоритету над іншими свідченнями через своє священство, але розглядається як повноправне свідчення зі своїми сильними або ж слабкими аргументами. Аналогічно і в питанні герменевтики узгодження біблійних текстів при їх тлумаченні. Тут герменевтика - інструмент створення несуперечливих вчень, коли одні погляди одного джерела зобов'язані бути узгоджені з іншими поглядами другого джерела, коли один погляд розглядається обов'язково через призму іншого. Однак такий підхід призводитиме і до спотворення в тому разі, якщо джерела від початку несуть свої неповторні погляди або особливості.

У даній же роботі таким прикладом є викладена історія початку місії Павла згідно з його власним Посланням і зовнішнім описом його історії в канонічній книзі Діянь. Поза спотвореннями герменевтики, це різні історії викладу місій. Якщо в Посланні Павло незалежний від авторитетів Єрусалима і його місія апостольства народам одразу ж ним окреслена, і він одразу її розпочинає в Сирії, то зовнішній опис - Дії, малює іншу картину. За свідченням самого автора Діянь, він описував і пояснював багато в чому відомі в його час перекази. І він створював ідеологічну історію Єрусалима, як центру довгоочікуваної нової віхи стародавньої юдейської віри, з апостолами там, а також зібрав і пояснив у важливому для нього ракурсі шанування закону і пророків історію Павла, особливого апостола язичників для зовнішнього світу. І Павло там починає свій новий шлях разом із дванадцятьма з Єрусалима, а усвідомлення місії проповідника народам прийде до нього набагато пізніше і то через відкидання його проповіді серед юдеїв. І тут Послання є іншим стосовно Діянь джерелом, і саме воно має аргументи більшої історичної значущості й може бути співвіднесене зі сферою свідчень переказів і культурного зрізу Сирії. Сам же аномальний для книги Діянь Дамаск, як потужний уже центр нового руху, і ймовірно наявна громада там (Діяння це цілком припускають), що несла справді небезпечне вчення для ревнителів юдаїзму, а також і Юда там - є точками перетину викладу хронік цієї книги із зовсім іншою сферою переказів історії Сирії. Послання відкриває саме Дамаск і Сирію місцем початку служіння апостола, його стартовим моментом, звідки апостол розпочав і куди знову повертався, ігноруючи рух, що існував у Єрусалимі. Павло описує себе гонителем саме тієї Церкви, яку в Дамаску і знаходить, і яка там уже була до нього. Тоді як книга Діянь таким центром для Павла робить Єрусалим, куди він природно і повертається після преображення на шляху до Дамаска і першої проповіді там. Аналіз же змісту реконструйованих послань першого видання ап. Павла лише додатково підкреслює цей момент і вказує на однозначність незалежності Павла і його служіння від Єрусалима і явищ, які відбуваються там, а також знімає смислову заборону на можливу зустріч Павла і Фоми. Окремим же висновком з аналізу реконструйованих послань є і виникле перебільшення ролі апостола Павла в місії проповіді народам і проголошення її особливої унікальності.

У роботі було озвучено загалом відоме питання біблеїстики про взаємовідносини імені Юди з прізвиськом Близнюк. Запропоновано й аргументовано версію обізнаності автора апокрифічних Діянь Павла з питанням взаємовідносин імен, коли він користався своєю інтерпретацією прізвиська та був знайомий із традицією висловів і вчення, пов'язаних з ім'ям апостола Хоми. Було проаналізовано історичний культурний зріз Дамаска, в якому і відобразилися імена Павла і Фоми. Сам же цей зріз Сирії виявився міцно пов'язаним із тим, що й відобразив опис такого стародавнього документа як Дії Павла.

І звісно ж ключове питання досліджень, так чи була та зустріч Павла і Фоми? Відповісти однозначно і ствердно, маючи лише наведені в роботі дані - не можна, проте вони можуть вказувати на це. Отримані ж висновки на основі свідчень, переказів і реконструкцій текстів ніяк не суперечать такому варіанту подій. І в такому разі та зустріч не наділяла Павла якимось надважливим для нього змістом, владою авторитетного знайомства або учнівства. Дамаська зустріч, що сталася, лише утвердила його в подальшому русі та свободі дій у розвитку вчень, необхідних для творення ним змішаних громад вихідців з юдеїв і язичників, формуючи їхню загальну основу, чим і пронизані його послання. Він далі висував і розвивав ідеї, важливі в його розумінні для мислення тих, кого він виховува, створюючи необхідні в теології, що ставала релігійні вчення. Зрештою його послання з одного боку стали основою новозавітної традиції, з іншого боку сам він буде мати славу величезного авторитета в середовищі так званих гностичних громад, коли його послання сповнені яскравих свідоцтв застосування відповідної специфічної термінології та викладення відповідних їй ідей. Ну а сама ж та зустріч перетворилася на заховане у віках, неозначене знакове перехрестя.

ВСТУП

-1- -2- -3- -4- -5- -6- -7-

Влад Вальберг
01.2024
vladvalberg@gmail.com

Далі>>>

ПРО ПЕРШУ ІСТОРІЮ ПЕРШИХ УЧНІВ

В рубрику

Рубрики

Головна