© Сайт " Християнский Духовний Навігатор"
Джерело:   link завантаження публікації
Для друку: PDF версія

ІСТОРІЯ ТАЄМНОГО ПЕРЕХРЕСТЯ

6. РІШЕННЯ ТЕКСТОЛОГІЇ.
СТАВЛЕННЯ ДО НАСТУПНОСТІ.

Далі ми підходимо до важливого питання теми. Якщо зустріч Фоми й Павла в Дамаску все-таки відбулася, то чому про неї нічого не пише сам Павло? І навіть щобільше, Павло в посланні до Галатів коли наголошує на своє навернення до Христа, то виключає подібну зустріч. Павло докладно викладає на момент написання послання історію своїх взаємовідносин з апостолами, а це щонайменше 17 років від його навернення, але там жодної зустрічі з жодним Юдою і Хомою в самому Дамаску немає. Однак тоді, треба й зазначити, що немає жодної згадки й тієї драматичної зустрічі й з прозорливцем Ананієм.

Взагалі в біблеїстиці так чи інакше порушується питання, чому Павло зі своїх послань видається тим, хто не прагне ні до якого збирання висловів і притч Ісуса, ні до якого учнівства в безпосередніх учнів, і навіть наче б то уникає будь-яких контактів, проте водночас при всьому цьому примудряється стати стовпом новозавітної традиції.

Питання можливої Дамаської зустрічі в посланні має своє вирішення. Воно може бути знайдене в акцентуванні специфіки самого канонічного тексту Послання, а також у специфіці альтернативного варіанту тексту, реконструйованого послання так званого першого видання збірки книг другого століття - Апостолікона. Треба зазначити, що в критичній біблеїстиці перше видання розглядається як вільна альтернатива стосовно канонічної версії. На що ж вказує ця специфіка?

По-перше, сам канонічний текст Послання відкриває досить негативне ставлення Павла до будь-яких узгоджень його одкровення з апостолами Єрусалима, називаючи подібне "радою з кров'ю і плоттю" (Гал.1:16). Сама описана Павлом Єрусалимська зустріч передає атмосферу напруги. Єрусалим представлений і місцем громади рабів "лжебратів" (Гал.2:4). Характеристика зустрічі з трійкою апостолів там пов'язана із сарказмом щодо того, з чим він у Єрусалимській громаді зіткнувся [5]. Описана Павлом подальша зустріч із Петром закінчилася взагалі викриттям Петра, за чим стояла історично правдива зарозумілість і зневага юдеїв до язичників, проти чого Павло займав принципову позицію. І якщо Павло зазначив, що його відвідини громади Єрусалима відбувалися виключно внаслідок одкровення, то саме канонічний текст вводить ще одне відвідування "просто так".

18 По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п'ятнадцять днів..
19 А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього. (Гал.1:18,19)

Цей фрагмент був відсутній у першому виданні. І саме він кардинально змінює смисли.

По-перше, він вносить у загальну картину момент позитиву. По-друге, зараховує до кола апостолів брата Ісуса Якова. І тут примітно, що, згодом, це все-таки не стало канонічним представленням списку дванадцяти. І третє, найголовніше, саме це твердження вносить у мислення чужорідне розуміння апостольства, як якогось особливого номінального статусу тих самих легендарних учнів. Цей фрагмент і привносить у текст те, що апостол звертається до суворого і відомого всім кола легендарних. При цьому описує кого, де і за яких обставин із цього кола він бачив і з ким мав спілкування. Все це видається привнесеним у текст пізніше. В альтернативній версії Павло в негативному ключі згадує лише ті явища і лише тих, хто був пов'язаний з Єрусалимським християнством і тим поневоленням, яке звідти й намагалося увійти в життя його громад. Саме тому до мети послання не входило перерахування будь-яких позитивних зустрічей. Павло лише висловив своє ставлення до тих віянь, які походили з Єрусалима, і до тих персон, що були тією чи іншою мірою на той момент до таких віянь причетні. Вказівка на існування всім відомого і найважливішого кола апостольства, а також опис свого зв'язку з ним притаманне виключно канонічному тексту.

Можна запропонувати й ще один цікавий момент пояснення картини ізоляції Павла. Так, принципову відмову вказувати свої важливі позитивні зустрічі можна пояснити ще й прикладом самого Євангелія Фоми, коли такі зустрічі, спадкоємності вчення і тим більше ще й кровні спорідненості з будь-яким авторитетом нічого значити не можуть і нічого значити не повинні.

І цим прикладом є епізод опитування Ісусом Петра, Матвія і Фоми, на кого він схожий.

14. Ісус сказав Своїм учням: "Порівняйте Мене, скажіть Мені, на кого я схожий". Симон Петр відповів Йому: "Ти схожий на справедливого ангела". Матвій відповів Йому: "Ти схожий на мудрого філософа". Фома сказав Йому: "Господи, мої уста ніяк не скажуть, на кого Ти схожий". Ісус відповів: "Я не твій Господар, бо ти випив, ти напився з киплячого джерела, яке Я виміряв"..

Вищою відповіддю виявилася відповідь Фоми, який не зміг описати й висловити своє бачення статусу Ісуса. І відповідь на це була несподіваною. Виявляється, Фома стикнувся з тим, що більше не змушує його визначатися зі статусом і навчатися відповідно до нього в Ісуса. Фома "випив" з того джерела, яке "виміряв" і відкриває Ісус, і більше Фома панування всього лише путівника не потребує, бо пізнання далі й приходить для Фоми вже з цього потоку. Примітно, що саме ця думка і могла знайти своє відображення і в новозавітному корпусі в посланні Іоанна про деяке повчальне помазання: "... втім, ви маєте помазання від Святого і знаєте все", "помазання, що ви одержали від Нього, у вас перебуває, і ви не маєте потреби, щоби хто навчав вас...". Саме тому і Павло не бачив сенсу передавати, з ким саме він спілкувався і в кого і чого він навчався. І колись він напише на кшталт тієї відповіді для Фоми: "якщо ж і знали Христа по плоті, то нині вже не знаємо". Саме навернення Павла до Христа було не від переконання будь-кого і чиєїсь переконливої проповіді, а Фома під час зустрічі міг лише зміцнити Павла і пояснити те, що з ним сталося і що буде далі, відповідно Павло і не писав про ту зустріч свідомо.

Говорячи ж про можливі згадки проповіді Ісуса у своїх посланнях, то Павло не акцентується на цьому і збирачем висловів не видається, але все ж таки у посланнях посилається і на усний євангельський переказ, і конкретно наводить логію, що виявляється в тому самому Євангелії Фоми. А багато його поглядів можна розглянути вже у вигляді розвиненого вчення того, що він спочатку чув і дізнався. При цьому за його багатьма згадками якраз і стояли погляди, запозичені ним з проповіді вчення, що існувала до нього. Однак так склалося, що ті погляди так просто вже нині не співвідносяться зі сформованими традиційними уявленнями про їхній зміст.

Говорячи про апокрифічну книгу Діянь Павла, то за нею стоїть зовсім інша тенденція. Для неї важливо показати зв'язок і учнівство Павла з авторитетним послідовником - апостолом, а найкраще - з фізичною спорідненістю - рідним братом, званим благословенним. Дружба з такою спорідненістю - найвища печатка спадкоємності для автора Діянь. Таку ж проблему по-своєму намагається розв'язати й автор канонічних Діянь, повертаючи Павла з Дамаска назад до Єрусалима, у те суворе апостольське коло, довкола якого Павло й обертається далі в оповіданні канонічної історії.

Влад Вальберг
 01.2024
vladvalberg@gmail.com