© Сайт " Християнский Духовний Навігатор"
Джерело:   link завантаження публікації
Для друку: PDF версія

ІСТОРІЯ ТАЄМНОГО ПЕРЕХРЕСТЯ

5. ДАМАСК У ХРИСТИЯНСЬКОМУ КУЛЬТУРНОМУ КОНТЕКСТІ

Архітектурні пам'ятки та археологічні знахідки є цікавим дослідницьким аспектом для вивчення історичних реалій. Місто Дамаск багате пам'ятками християнської культури та історії. З 636 року воно стає неодмінною частиною мусульманського світу та його історії. Місто пережило війни та штурми хрестових походів і навіть зруйнування під час монгольського навалення. Проте Дамаск, як і вся Сирія, зберегли до наших часів різноманітні стародавні християнські пам'яткові місця. Можливо, що практично неможливо визначити походження цих місць для доведення тих чи інших історичних реалій. Проте безсумнівно та природно, що Сирія була першою територією поширення християнства, місцем виникнення об'єктів, які надалі стали архітектурними пам'ятками, які встояли вже в епоху мусульманської експансії й відновлювалися після їх руйнувань. Також незаперечна наявність багатьох стародавніх ранньохристиянських документів, які певною мірою мають саме сирійське походження, включаючи відомі нам Дії Фоми.

Будь-які значущі місця та архітектурні об'єкти для встановлення історичних реалій класифікуємо за наступними критеріями.
1. Незалежний об'єкт, що не має жодного стосунку до місцевої історії, але є частиною загальної християнської культури.
2. Самостійний об'єкт безпосередньо канонічної біблійної історії, без альтернативних історичних підтверджень.
3. Самостійний об'єкт історичних передань, письмових альтернатив біблійних джерел, без історичних підтверджень.
І, звісно ж, кінцевою і найвагомішою категорією повинен бути момент історичного підтвердження об'єкта, наприклад, археологією чи свідченням сучасників. І саме це може бути вагомим доказом історичної наукової правдивості.

З великого переліку об'єктів християнської культури нас цікавитимуть лише ті, які відносяться до осіб історії першого століття. Першими й, можливо, найбільш значущими прикладами будуть ті, що стосуються звернення апостола Павла. До цієї біблійної історії та її важливої постаті - прозорливця Ананії, відносяться місця, пов'язані з цими подіями: дім святого Ананії, який зцілив і хрестив апостола, церква святого Ананії, що представляє підземний храм. У Дамаску також знаходиться монастир святого Павла. Все це відноситься саме до другої групи, де єдиним джерелом підтвердження є сама канонічна книга Дій. Сувора історична наукова достовірність існування і розташування цих місць, як, наприклад, дім Ананії, де Павло прийняв хрещення, сумнівна, оскільки тоді ніхто не фіксував місце тієї молитви, адже молитися Ананій міг природно завжди й всюди, і наперед ніхто не міг знати, яке місце виявиться в майбутньому більш значущим чи менш святим. Також у Дамаску відзначена ворітна вежа Бап Кісан, звідки, як вважається, апостол Павло спускався на мотузці у кошику при його втечі з міста.

Доповнюючи список біблійних персон, можна виділити монастир святого Петра в околицях Дамаска. Цей об'єкт можна правомірно віднести до першої категорії загальної християнської культури. Петро є настільки відомою особою, що для виникнення у майбутньому в будь-якому місці світу релігійної споруди, пов'язаної з його ім'ям, Петру там бути абсолютно не було потрібно. Проте навіть самі новозавітні джерела дають вказівку на подорож Петра по регіонах Середземномор'я, і маршрут з Єрусалима чи Галілеї на північ проходив, включаючи й Дамаск. Таким чином, немає нічого сумнівного в тому, що Петр дійсно відвідував Дамаск.

А ось наступний об'єкт має найпряміше відношення до теми цього дослідження. Це комплекс споруд, присвячений саме апостолу Фомі: монастир святого Фоми й ворота Фоми давнього міського муру - Баб Тума ("Ворота Фоми"). Ворота належать старовинному об'єкту, частину якого вважають причетною до епохи Римської імперії. Ворота відкривають християнський квартал старого міста і розташовані в списку інших давніх воріт, в більшості своєму мають сенс мусульманської історії. У ланцюгу об'єктів мусульманських смислів є одне християнське апостольське ім'я, і це ім'я апостола Фоми. Оскільки у нас немає прямих історичних свідчень причин такого найменування, то найближчий критерій класифікації - джерело чинних тоді передань, у сферу яких також потрапляють апокрифічні Дії Павла. При цьому буде правильніше сказати, що Дії Павла самі є свідченням існування історичних передань, що вказують на зв'язок Юди Фоми з Дамаском.

З точки зору найважливішої категорії свідчень історичного підтвердження на користь зв'язку Фоми з Дамаском можна привести опосередковане згадування та невідомого тепер трактату Оригена (185-254) у церковній історії Євсевія Кесарійського, в якому зазначається про якусь легенду щодо мети місії Фоми [1.4]: "Фомі, як повідомляє легенда, дісталася Парфія за жереба". Тут немає безпосереднього зазначення Дамаска, і сама дуже коротка цитата посилається на деяку давню легенду. Проте шлях в Парфію з Галілеї при цьому проходив саме через Дамаск.

Говорячи про Дії Павла як свідчення існування історичних переказів зв'язку Юди Фоми з Дамаском, важливо зазначити, що вони й відображені на зрізі пам'яток ранньохристиянської історії Сирії. Яскравим таким відображенням є монастир і могила святої Фекли недалеко від Дамаска в Маалюлі. Свята Фекла шанується рівноапостольною, а сам монастир, як і її могила там, є місцем найважливішої християнської святині Сирії. Вважається, що Фекла була навернена самим апостолом Павлом. Свідоцтво про неї відоме нам із тексту так званої історії Фекли, учениці апостола Павла. Текст являє собою сирійську версію частини більш великого грецького твору все тих же Діянь апостола Павла.

Таким чином можна зробити висновок, що зріз християнських архітектурних і пам'ятних значущих місць Дамаска вказує нам також на апостолів Павла і Фому. Дамаск у цьому зрізі перебуває на стику двох сфер. Історія Павла відображена на основі канонічних текстів разом з історією Ананія. Персона ж Фоми відзначена на підставі давніх переказів, що колись існували, одним з яких і є відомий нам нині текстовий пам'ятник Діянь Павла. Цей документ сходить до другого століття і відкриває існування своєї сфери переказів у ранньохристиянській історії Сирії.

З погляду ж формування історичної церковної історії, сам документ Діянь Павла піддавався в давнину церковній критиці, і звісно ж історія цих апокрифічних Діянь не узгоджується з історією Діянь канонічних. Але саме ця ідейно альтернативна історія якраз і була пов'язана з переказами, значущими місцями, а згодом і з християнською архітектурою Сирії. А єресіологічна критика і покарання автора книги, звісно, ні на що вплинути тут не могли..

Влад Вальберг
 01.2024
vladvalberg@gmail.com