ІСТОРІЯ ТАЄМНОГО ПЕРЕХРЕСТЯ

4. ЮДА І ФОМА

Для продовження наших пошуків історичних реалій необхідно подальше звернутися до проблеми імен Юди та Фоми. З одного боку, канонічні Євангелія розрізняють дві особи й навіть виділяють кілька Юд в оточенні Ісуса. Проте вказують, що Фома означає Близнюк і, ймовірно, на будь-якій з мов - арамейській чи грецькій, це саме прізвище [4]. Це породжує різноманітні питання.
- Чиїм близнюком і чому саме близнюк?
- Яке справжнє ім'я учня?
- Чи дано прізвище для розрізнення учнів з однаковими іменами?
- Чи дано прізвище для підкреслення певного важливого змісту?

Православна церква прийняла як стародавнє передання про направлення місії апостолів вказання апокрифічної книги Дій Фоми з описом його місії в Індії. При цьому апостол там називається Юда Фома. На це також вказувало цитування Євсевієм Кесарійським якогось сирійського документа, який також вказував, що Юду звали Фомою [1.3]. Таким чином, відповідаючи на одне з питань, стало відомо, що Фома був Юдою.
Сама текстологія Нового Завіту при цьому також зафіксувала ідентичний приклад Юди Фоми. У давніх сирійських версіях тексту IV століття замість "Юда, не Іскаріот" (Ін.14:22) сказано: "Юда Фома" [4]. Це є додатковим підтвердженням існування розуміння імені Фоми як Юди.

Історично існували також думки щодо значення "Близнюка" як вказівки на кровне родинне співвідношення. Адже якщо самі новозавітні тексти згадують про брата Ісуса Юду, і ім'я "Близнюк" також було Юдою, то можна пов'язати обидва імені в одну особу, пояснивши таким чином саме родинне братерство близнюка. Історично до такого прийому вдалися ті, кому з ідеологічних міркувань було важливо вказати на природне народження Ісуса, як звичайної людини.

Відкриття в наш час бібліотеки Наг-Хаммаді вже надали додаткові приклади, де за прізвищем Фоми стояло ім'я Юди: (Євангеліє Фоми, книга Фоми Атлета). З одного боку, вони підсилили аргументацію щодо імені Фоми як Юди, з іншого - пропонували свою відповідь на зміст прізвища «Близнюк», але в сенсі певного духовного братерства. Коли "Близнюк" повинен відкрити свою приховану таємничу сутність, яка відображає Спасителя, який є сам з іншого світу. І тільки після цього учень може в житті йти за таким учителем. І сам канонічний текст говорить: "Вони не від світу, як і Я не від світу".
Можна також вважати, що тема суті "Близнюка" була надзвичайно важлива і була розкрита саме в середовищі тих, хто був пов'язаний з авторитетом імені Фоми, а саме це вчення було пов'язане безпосередньо з цим учнем Ісуса.

У нашому власному дослідженні відповідний і логічний запитання: чи не був той дамаський Юда, про якого говорили, саме тим Фомою?

Слід відзначити, що Фома у своєму роді – легендарне апостольське ім'я. Якщо імена деяких апостолів пов'язані з книгами Нового Заповіту, або особи хоч якось привертають увагу у євангельському наративі, то Фома на цьому фоні виділяється особливо. З його іменем пов'язано однойменне Євангеліє, яке претендує на найстаріше неканонічне джерело висловлювань Ісуса. З ним пов'язана так звана Книга Фоми, що містить виклад вчення воскреслого Ісуса. Також старовинне джерело Дій Фомі про його місію, яке було використано для підтримки ортодоксальної історії церкви. Фома особливо помічений в Євангелії Івана з негативною вказівкою на його слабості та, скоріш за все, втрату Духа і можливості прощення гріхів людей. Таким чином, у біблістиці з'явилася думка про конфлікт між прихильниками вчення, які посилалися на Фому, на перетині I й II століть. Коли негатив до його послідовників та їхніх ідей був втілений в історії слабкостей та помилок їхнього так шанованого апостола. У такому випадку можливо запитати, чи існує, наприклад, у самій книзі Дій Павла, яка згадує ім'я Юди, зв'язок із наявною у нас інформацією про апостола Фому?

У цьому випадку варто відзначити, що автор Дій Павла може вважати "Близнюком" його рідного брата. Адже 3-є послання до коринтян з цих Дій акцентує на боротьбі за вчення про земне народження Ісуса від насіння Давида. Додатковим аргументом до цього може бути й прізвище, яке автор дає Юді - "Благословенний". Якщо синоптична євангельська традиція без яких-небудь похвал згадує про братів Ісуса, вказуючи при цьому, що вони не були його послідовниками й навіть сумнівалися в його подорожах і проповідях. То автор Дій Павла особливо виділяє одного з них, підкреслюючи його особливий статус імовірної "вдачі". Можливо, для автора саме кровна спорідненість близнюка надає особливого благословення Юді.

Саме оповідання автора містить цікавий момент, який здається невипадковим. Так, в описі Дій Павла після зустрічі та настанов Павла від Юди, на його шляху відбувається для читача книги дивна, неймовірна, буквально казкова історія. Її важливим персонажем стає лев. Павло, вирушаючи в Єрихон, зустрічає на шляху розлюченого лева. В той час така зустріч повинна була завершитися для ловця лева здобиччю людини та їжею. Проте за молитвами спільниць та самого Павла лев раптово набуває розуму і мови, просить Павла про хрещення, після чого Павло відразу хрестить його у воді. Лев, повернувшись "додому", відкидає ще й свою левицю, щоб більше не вступати з нею в "шлюбні стосунки", і стає, мов можна сказати, справжнім прикладом віри. Можна поставити скептичне запитання, що може вигадати будь-хто, але звідки взагалі походить ця дивовижна фантазія автора? А вихідний пункт історії можна знайти в логіях Ісуса з Євангелія від Фоми! Однак там є лише коротке і загадкове висловлювання, яке пропонує початок думки. "Блаженний той лев, якого з'їсть людина, і лев стане людиною. І проклятий той чоловік, якого з'їсть лев, і лев стане людиною". При цьому сам автор того епізоду Дій Павла фантастично розігрує логію. Її використовували в навчанні послідовники, які посилались на Юду Фому, і саме вона казково розігрується на шляху Павла після настанов у Юди. У такому разі автор тієї історії й дав своє пояснення відомої логії, яке і було у вжитку у послідовників Фоми, при цьому посилаючись на настанову Павла з самим збирачем таких висловлювань та його громадою. Стверджувати однозначно, що це так - не можна, але пояснити джерело тієї фантастичної історії лева-людини саме так і можливо.

Отже, можна припустити та аргументувати, що сам автор апокрифічних Дій виступає перед нами як живий свідок обговорень навколо Юди Фоми, беручи участь в ідейних інтерпретаціях, які тоді відбувалися та обговорювались..

І, звісно ж, цікаво, чи існували для автора Дій Павла ще які-небудь Юди, окрім благословенного брата Ісуса? З опису апокрифа випливає висновок, що автор, вірогідно розглядав Юду також як безпосереднього учня - двох в одній особі. Однак автор канонічних Дій Павла відчував буквально наслання Юд. Якщо один з них тільки нещодавно вдавився, а в Єрусалимі був Юда - родинний брат, а також окремо ще один апостол, на ім'я Юда, а також сам Фома (Дії 1:13, 14), який, як виявляється, теж схильний був називатися Юдою, то в Дамаску раптом з'явився ще один. І Дамаський не з'явився просто так, він настійливо "претендував" на аудієнцію саме з Павлом там. Це було вже занадто. Так нехай він буде метрдотелем!

[4] Бібліотека Руслана Хазарзара. Безпосередні учні Ісуса.

[1.3] Євсевій Кесарійський (Памфіл). Церковна історія. Книга перша, розділ 13
”Після піднесення Ісуса Юда, прозваний Фомою, послав [до Абгару] апостола Фаддея, одного із сімдесяти”

[3.2] Бібліотека Руслана Хазарзара. Дії Павла.
« Коли настав вечір, я покинув ту божественну вечерю, яку для мене улаштувала вдова Лемма та її дочка Аммія. Я йшов уночі, задумавши вийти в Фінікію та пройти до Єрихона, і вже пройшов великий шлях. Коли настав ранок, виявилося, що за мною ідуть Лемма з Аммією, які влаштували вечерю, бо серце їх тягнуло (?) до мене так, що вони були неподалік від мене (?). Раптом з кладовищенської долини вискочив величезний та лютий лев. Молилися ми, і завдяки цій молитві Лемма з Аммією не мали зіткнення зі звіром. А коли я закінчив свою молитву, звір пригнічений впав до моїх ніг. Відійшовши віддихнути, я подивився на нього і сказав:
Леве, чого ти хочеш?
І він відповів:
Хочу христитися!
І я прославив Бога, що дарував мову звіру та спасіння Своєму слузі. Точно в тому місці протікала велика ріка. Я сів на край річки, а він пішов за мною. Лемма з Аммією, наче перелякані голубки, що летять додому за порятунком, тихо продовжували молитися, поки [не почули], як я висловлював хвалу Богові. І я сам був у страху та захопленні, що мені доводиться водити лева, немов вола, і хрестити його водою. Я стояв на березі, чоловіки, браття, вигукуючи й говорячи: “Ти, що перебуваєш на високих місцях, остерігай убогих та страждаючих, Утішителю, що замкнув уста лева перед Даниїлом, Господа нашого Ісуса Христа, вислав мені, дай уникнути гніву звіра, щоб я виконав призначене Тобою”. І, помолившись так, я взяв цього лева за гриву та тричі опустив його в воду іменем Ісуса Христа. Коли він вийшов на берег, трохи струшився і сказав мені: “Хай буде з тобою Його милість!” І я відповів йому: “І з тобою також!” Радісний лев втік у пустелю, і мені було ясно в серці, що його левиця чекала, але він не віддавався їй, а... вирушив далеко геть. Отак, ви, Аквіла з Присцилою, віруючі в живого Бога і почувши <...> проповідуйте <...>»

ВСТУП

-1- -2- -3- -4- -5- -6- -7-

Влад Вальберг
01.2024
vladvalberg@gmail.com

Далі >>>
_

В рубрику

Рубрики

Головна