ІСТОРІЯ ТАЄМНОГО ПЕРЕХРЕСТЯ

2. ДАМАСК

Зазначаючи своє особисте відкриття Христа, апостол Павло згадує Дамаск як місце початку його нового життєвого шляху та служіння (Гал. 1). Для нього все розпочинається там, він подальше відвідує Аравію і знову повертається туди. Саме з Дамаском пов'язане його звернення колись переслідуваної ним віри, як він сам заявляє, Церкви Божої. Обставини його звернення, оточення, в якому він спілкувався в Дамаску, залишаються, згідно з посланням, загадкою. Другим, вже ззовні описаним етапом життєвого шляху, але для біблійної історії більш важливим, є широко відома історія Книги Дій, в якій Саул одразу після розправи над Стефаном направляється в Дамаск і вже там розпочинає свою духовну службу. Однак у викладі Дій виявляється цікава особливість. Дамаск ніяк не вписується в логіку розвитку подій книги. Коли створюється враження про примусову необхідність його згадування, можливо, через широку відомість цих фактів на момент написання книги. Ось чому. Книга детально описує історію початку поширення євангельського вчення. У цій історії апостоли не прагнуть до жодної світової проповіді й знаходяться в Єрусалимі чи його околицях.

Дамаск з'являється в історії в той час, коли Петр, що перебуває виключно в Єрусалимі, за хронологією подій у Книзі Дій ще навіть не відвідав язичника Корнілія в Самарії. Апостоли з Єрусалима ще не прийшли в перший шок, дізнавшись про звернення когось не з євреїв і за межами Юдеї в Самарії. Ще не пролунали на цей рахунок "шиплячі" докори Петру від чистих "обрізаних". А Саул вже з каральною експедицією направився придушувати нове вчення в далекий Дамаск і повернувся звідти уже як Павло.

Дії описують передісторію тієї каральної експедиції - суд над Стефаном і його страта. Після цього Савл, замість того, щоб розправитися з "ватажками" апостолами на місці, організовує цілу каральну експедицію в далекий Дамаск, як у головний центр "зла". Туди, куди нове вчення за хронологією Дій ще, мабуть, не було здатне здобути шлях взагалі.

Каральна експедиція не звертає уваги на "ватажків" апостолів і направляє сили в Сирію. А що і кого такого небезпечного знайшов Павло в Дамаску, хто вартий організації каральної експедиції? Дії показують, що нікого! Оскільки "в Дамаску був один учень, ім'ям Ананій" (Дії 9:10), "Ананій, чоловік благочестивий за законом, доброзичливий всіма юдеями, що жили в Дамаску" (Дії 22:12). У цій картині ворожий центр відомий, але виявляється, що до звернення самого Павла нічого небезпечного насправді в Дамаску не було і взагалі не існувало, а був навіть зразок наслідування! І Дамаск, по суті - аномалія для автора Дій. Коли його було необхідно згадати, оскільки про Дамаск знали, для історії автора це місце з його небезпекою - неможливо.

Ще одним цікавим прикладом є ігнорування самим Стефаном цього міста. Так, його промова в Діяннях перед смертю посилається на Ам. 5:27: "Я переселю вас далі від Вавилону", але в якій, згідно з Ам. 5:27, повинен був пролунати Дамаск. Однак у цитаті Стефана з якоїсь причини замість Дамаска лунає Вавилон. Однак каральна експедиція не направляється до Вавилону, але в те місце, яке не було згадано. І логіка розвитку каральних заходів могла мати пряме відношення до Стефана і його однодумців, хто мислив аналогічно йому і, отже, був подальше засуджений, а Павло повинен був виконати вирок.

Отже, перед нами розгортається картина, в якій згадка про Дамаск може бути пояснена авторським вибором у зв'язку із необхідністю. Однак логічно далі виникає ситуація, що сама початкова каральна експедиція Савла в Дамаск стає абсурдною. При цьому автор стверджує, що Єрусалим - це центр виникнення християнства, звідки поступово вчення розповсюджується далі, лише завдяки виключно Павлу та його команді, і значно пізніше - по північних регіонах Середземномор'я. В тій самій картині Дамаск здається об'єктом абсолютно іншої ранньохристиянської історії. Такі реалії мають своє обґрунтування як у книгах канону, так і в історичних переданнях того часу. Наприклад, згідно з географією проповіді канонічних Євангелій, Ісус проповідував недалеко від Сирії та її Дамаска, коли багато людей приходили звідти (Матф. 4:24). А також географічне розташування Галілеї було ближче саме до Дамаску, ніж до Єрусалиму. І релігійний опір вченню теж був меншим поза Юдеєю та місцями активності її релігійних представників. І історично немає нічого протиприродного у тому, що вчення поширювалося в Сирії вже за самого Ісуса.

ВСТУП

-1- -2- -3- -4- -5- -6- -7-

Влад Вальберг
01.2024
vladvalberg@gmail.com

Далі >>>
_

В рубрику

Рубрики

Головна